21 сторіччя стало новою ерою в наукових дослідженнях та технологіях, що дозволяє сучасній людині жити довше та якісніше.
В 2009 році була присуджена Нобелівська премія в галузі фізіології та медицини за відкриття того, як теломери та фермент теломераза захищають хромосоми, тобто по суті за розкриття механізму старіння. З цієї точки зору пошуки “таблеток від старості” вже не виглядають фантастикою.
Існують поняття хронологічного та біологічного віку. Люди старіють з різною швидкістю і іноді вік по паспорту не співпадає з біологічним. Біологічний вік відображає, наскільки раціонально використовується генетична програма, отримана при народженні, а також характеризує “ступінь зносу” органів та систем та ризику виникнення вікових патологій.
Давайте роздивимося біологічний годинник старіння.
В кожній клітині в ядрі знаходяться 23 пари хромосом, на кінцях яких розташовані так звані теломери — захисні кінцеві ділянки хромосом, що підтримують цілісність ДНК та захищають гени. Кожна клітина організму містить 92 теломери, що являють собою чітко визначену послідовність нуклеотидів TTAGGG. Вони не несуть генетичної інформації, але відіграють важливу роль в процесі поділу клітин та захищають клітини від мутацій та старіння.
Поки ми молоді, наші клітини ефективно діляться. Діляться й хромосоми, в результаті чого теломери зменшуються. В кінцевому результаті теломери стають закороткими та не здатні захищати хромосоми. Довжина теломерів є найбільш точним індикатором біологічного віку, а їх скорочення основною причиною старіння клітин.
Теломераза — фермент, що синтезує особливу послідовність нуклеотидів TTAGGG, тобто добудовує короткі теломери та дає можливість старіючим клітинам ділитися аналогічно молодим здоровим клітинам. В широкому сенсі це “фермент, що забезпечує безсмертя”. Цікаво, що при введенні теломерази до клітин фібробластів людини, котрі в нормі діляться всього 75-80 разів, вони стають здатними поділитися до 280 разів без будь-яких ознак старіння та виникнення патологічних процесів. Крім того, з цих клітин не утворюються пухлини при дослідженнях на мишах, тобто теломераза не є онкогеном.
