Для спілкування з Любов Олегівною потрібно планувати зустріч заздалегідь. Здається, що в цієї людини замість 24 годин на добу як мінімум 48, вона працює без перерви на їжу та сон і встигає якісно зробити мільйон добрих справ.
Ще зі студентських часів ця мініатюрна жінка відрізнялася від загалу неприборканим бажанням пізнання та медичної практики. Без сумніву це представниця нової формації українських лікарів, які за професійним рівнем не те, що не відрізняються від європейських колег, але багато в чому перевершують їх.
Любове Олегівно, з позиції репродуктолога з 15-річним досвідом в приватній медицині, в чому секрет успіху? Враховуючи реформу в галузі охорони здоров`я, це питання цікавить як пацієнтів, так і лікарів.
Як на мене, все просто – треба любити справу, який присвячуєш життя. Гінекологія та репродуктологія в приватних закладах є специфічними галузями, в яких в принципі не існує свят та вихідних. Однозначно в нас залишається менше часу на родину та особисті захоплення. Якщо не віддаватися роботі повністю, то результату не буде. Потрібно аналізувати кожну історію хвороби, підбирати оптимальний метод лікування і ніколи не зупинятися на досягнутому, а йти вперед. Мене зацікавила саме репродуктологія, тому що вона бурхливо розвивається і разом з тим залишається на сьогоднішній день до кінця не пізнаною. Біохімічні процеси вивчаються на молекулярному та генному рівнях і ті методи, котрі ще нещодавна вважалися фантастичними, ніни втілюються в практичну діяльність. Наприклад, для успішної імплантації та розвитку вагітності має значення імунний статус пацієнток. Вивченню цієї проблематики була присвячена тема моєї кандидатської дисертації.
Крім того, у сучасному світі обов`язкове володіння іноземними мовами, щоб була можливість вивчати досвід закордонних колег, а не тільки “варитися у власному котлі”. Завдяки інтернету ми маємо доступ до закордонних спеціалізованих видань, вебінарів, можемо спілкуватися в режимі он лайн. Світ змінився і змінилися шляхи комунікації як з колегами, так і з пацієнтами.
Не дуже люблю це слово, але Ви абсолютно об`єктивно вважаєтеся у фахових колах амбасадором у репродуктології не тільки західного регіону, але й України в цілому. У Львові зазвичай медицину обирають діти лікарів і успішно працюють цілі династії. Ви також з родини медиків?
Ні, я з простої родини і батьки не мали жодного відношення до медицини. Закінчила загальноосвітню школу № 53, Львівський державний університет ім. Д.Галицького і ще під час навчання зрозуміла, що хочу бути не лише практиком, але й науковцем. Отримаю неабияке задоволення від аналітики кожного випадку безпліддя, тішуся, коли знаходжу нестандартні рішення проблеми. Знаєте, практично кожен спеціаліст має свої “фішки”, творчий підхід на тлі наказів МОЗ та клінічних протоколів.
А щодо чоловіка?
Чоловік, Дмитро Лось, ортопед-травматолог львівського військового госпіталю. Він страшенно не любить концентрації уваги до власної персони, але я надзвичайно горжуся, що мій чоловік Герой України. Все решта можна прочитати у Вікіпедії.
Ви сприяєте зародженню нового життя, а самі маєте діток?
Наша донечка Оля зараз готується до 1-ого класу. Мріє, як тато, бути травматологом, “лікувати ручки-ніжки”. Думаю, вона ще не зовсім розуміє, чим займається мама, тому її плани можуть з часом змінитися.
А чим займаєтеся в позаробочий час?
Цього часу практично немає. Тому намагаюся кожну вільну хвилину приділяти родині. Дитина так швидко росте і не хочеться пропустити незабутні моменти, які ніколи не повторяться. Взимку люблю кататися на лижах в Карпатах. Насправді досить багато медиків “викидають адреналін” шляхом їзди на швидкості. Хтось бере участь в перегонах на машинах або мотоциклах, а багато хто обирає лижі. Свіже повітря, неймовірні краєвиди та фізична активність потім надихають на нові звершення!
