Традиційна ЗГТ:
- Комбінації естрогенів з прогестагенами
- Селективні модулятори естрогенних рецепторів
- Тканьоселективні регулятори естрогенної активності – STEAR
- Трансдермальні естрогени
- Вагінальні свічі з естрогеном
Рослинні препарати:
- Фітоестрогени
- Фітогормони
Еволюція ЗГТ пройшла довгий шлях від препаратів різного вмісту ( естрогенів, комбінованих естроген-гестагенних, естроген-андрогенних, гестагенів) та лікарських форм (таблетки, пластирі, гелі, інтравагінальні форми та ін.). На сьогоднішній день найбільшу популярність отримали таблетовані форми в трьох режимах:
- монотерапія естрогенами та гестагенами в циклічному або безперервному режимі;
- комбінована терапія естроген-гестагенними препаратами в циклічному режимі (безперервна схема прийому або з перервами);
- комбінована терапія естроген-гестагенними препаратами в монофазному безперервному режимі.
Сучасні препарати ЗГТ містять натуральні естрогени (17b- естрадіол, естрадіолу валерат), що за хімічною структурою є ідентичними естрогенам, що синтезуються в жіночому організмі. Гестагени представлені похідними прогестерону (дидрогестрон), нортестостерону та спіронолактону.
Призначати ЗГТ може призначати тільки спеціаліст після низки необхідних обстежень.
Перелік стандартних обстежень перед призначенням ЗГТ:ионная
- УЗД органів малого тазу
- Огляд гінеколога з взяттям мазків на флору та цитологію та проведенням кольпоскопії
- Маммографія
- Аналіз крові на ФСГ, естрадіол, АМГ
- Аналіз крові на визначення рівня цукру
- Вимірювання артеріального тиску
- Визначення індексу маси тіла (ІМТ) та об’єму талії (ОТ)
Перед початком лікування враховуються фактори ризику – індивідуальний та родинний анамнез ( особливо враховуються патології серцево-судинної системи, згортанні крові, рак молочної залози та ін.). У жінок з наявністю супутніх соматичних захворювань об’єм обстежень збільшується. При необхідності визначається ліпідний спектр та гемостазіограма, вимірювання щільності кісткової тканини, оцінка ризику перелому по FRAX, 25 (ОН) вітаміну Д в крові, ЕКГ, дослідження функції щитовидної залози і т.п.
Динамічний контроль на фоні ЗГТ проводять через 3 місяці, а потім кожні 6 місяців ( УЗД органів малого тазу, гемостазіограма, кольпоскопія, мазок на онкоцитологію). Маммографію жінкам до 50 років проводять 1 раз в 2 роки, потім – 1 раз на рік.
Тривалість прийому ЗГТ
Пацієнтки мають чітко розуміти, що гормонотерапія не проводиться короткими курсами, мінімальна тривалість прийому становить 1-2 роки. Метою є допомога жінці пережити гормональну перебудову в організмі внаслідок угасання функції яєчників або після їх оперативного видалення та допомогти адаптуватися до нового стану. Припинити прийом ЗГТ або вирішувати питання про інший метод лікування пацієнтка має виключно з лікуючим гінекологом.
Якщо жінка планує ЗГТ на декілька місяців, тоді раціональніше взагалі не починати терапію; не тому що вона не допоможе – позитивний ефект на ранні симптоми клімактерію (приливи, пітливість і т.п.) відмічається вже протягом перших тижнів прийому. Однак для закріплення ефектів та допомоги організму “пережити менопаузу” необхідною є більша тривалість лікування.
Щоб здійснювати довготривалу профілактику пізніх клімактеричних ускладнень (остеопорозу, серцево-судинних патологій, колоректального раку, хвороби Альцгеймера і т.п.), а також підвищити якість життя в період постменопаузи, необхідним є тривалий прийом ЗГТ до 5-7 років і більше. На сьогоднішній день обмежень щодо тривалості прийому ЗГТ не існує (за умови регулярних спостережень жінки в гінеколога).
Верхня вікова межа застосування ЗГТ – 65-69 років, за умови, що ЗГТ розпочинається в період перименопаузи та не переривається. У старшому віці потрібно дотримуватися наступної тактики – раціонально продовжувати, але не раціонально розпочинати.
Перед плановим оперативним втручанням ЗГТ потрібно тимчасово відмінити за 1-2 місяці до проведення операції. Питання про поновлення гормонотерапії потрібно узгодити з гінекологом після виписки зі стаціонару.
