Міфи навколо ЗГТ. Частина 1

Згідно досліджень в Україні ЗГТ приймають менше 1% жінок, в Росії менше 3%, в той самий час показники по Європі в середньому складають 20-40%: в Данії 37%, Франції 28%, Іспанії 18%, Англії 17%. Серед причин, чому українські жінки відмовляються від “еліксиру молодості”є фінансовий чинник та багато некоректної інформації, що провокує багато міфів та пересторог відносно гормонотерапії. Ось найбільш розповсюджені серед жіночого населення:

Препарати ЗГТ – це ненатурально

Українки надають перевагу умовно ”натуральним” препаратам рослинного походження або гомеопатії, або БАДам, але не ЗГТ. Однак потрібно пам’ятати, що до складу сучасної ЗГТ входять жіночі статеві гормони, які є ідентичними тим, що виробляють яєчники молодої жінки, у мінімальних кількостях, достатніх для усування симптомів клімактерію та профілактики його пізніх ускладнень.

Водночас препарати з рослин містять молекули, схожі за структурою на естрогени, або діють на рецептори подібно до естрогенів, однак не завжди є ефективними для усунення ранніх симптомів (приливів і т.п.) та не захищають від пізніх ускладнень. Існують дослідження, що їх прийом провокує гіперплазію ендометрію в майбутньому. Крім того, недостатньо інформації про вплив таких препаратів на стан печінки та молочної залози. БАДи взагалі не проходять тривалих клінічних досліджень на відміну від лікарських засобів потужних фармацевтичних компаній, тому про їх безпеку робити висновки складно.

ЗГТ не потрібна сучасним жінкам, тому що бабусі та прабабусі обходилися без гормонів

Це дійсно так, але раніше питання жіночого здоров’я та комфорту взагалі не обговорювалися. Виглядали жінки набагато старшими, ніж сучасні панянки такого ж віку. Спосіб життя, екологія, харчування були зовсім іншими – свіже повітря, натуральні продукти, народження великої кількості нащадків, фізична праця підтримували організм в тонусі.

Ритм сучасного життя диктує свої правила. Більшість жінок, навіть пенсійного віку, працюють. Досягнутий статус, відповідальність за родину, фінансові питання зобов’язують жінок відповідати вимогам роботодавців, як за фаховими питаннями,так і чисто зовнішньо. В той самий час хронічні стреси, вікові проблеми зі здоров’ям, самотність і т.п. призводить до того, що до 80% жінок відчувають негативні наслідки клімаксу. Якщо взяти до уваги, що більшість жінок мали в анамнезі аборти та запальні процеси статевої сфери, то стає зрозумілим, чому послаблюються адаптаційні можливості організму.

Основним напрямком сучасної світової медицини є профілактичний напрямок та надання медикаментозної допомоги для полегшення протікання природних біологічних процесів. Наприклад, прабабусі народжували самі у полі, але ніхто не згадує якою була смертність серед новонароджених та породіль! Сьогодні жінки народжують в спеціалізованих закладах при адекватному знеболенні і цього ніхто не заперечує. Якщо перенести ці принципи на клімакс, то кінцевою метою ЗГТ є збереження здоров’я жінок старшого віку та покращення його якості в старості. Загальновідомо, що якість життя в період клімаксу погіршується на 78%!

Немає приливів – не потрібно лікувати

Це найбільш хибна думка. У 20-30% жінок, в яких вегетативна система є більш стійкою до гормональної перебудови та вони практично не відчувають ранніх симптомів клімактерію, через 2-10 років все одно помітять середні та пізні більш важкі ускладнення, але час вже буде згаяний! Тоді гінеколог не зможе призначити ЗГТ через вік або супутні патології. Американський гінеколог L. Speroff назвав перименопаузу “чудовим сигналом” для початку прийому ЗГТ з метою профілактики недугів старості, коли терапія є найбільш ефективною.

Не потрібно відкладати візит до гінеколога жінкам після оперативного втручання на матці та яєчниках, а також жінкам, котрі підозрюють в себе ранній клімакс, до 45 років (наприклад, без приливів, однак місячні стають або нерегулярними, або взагалі зникли). Нюанс в тому, що при ранній або хірургічній менопаузі середні та пізні порушення розвиваються в два рази швидше, ніж при природному клімаксі.

Палига Ігор Євгенович

Палига Ігор Євгенович

Директор. Доктор медичних наук. Заслужений лікар України

Корчинська Іванна Іванівна

Корчинська Іванна Іванівна

Медичний директор. Лікар акушер - гінеколог, репродуктолог

Михайлишин Любов Олегівна

Михайлишин Любов Олегівна

Лікар акушер - гінеколог, репродуктолог.  УЗД - фахівець.

Володько Наталія Антонівна

Володько Наталія Антонівна

Онкогінеколог. Професор кафедри онкології та медрадіології ЛНМУ ім. Д. Галицького. Лікар вищої категорії

Сегедій Лідія Ігорівна

Сегедій Лідія Ігорівна

Кандидат медичних наук. Лікар акушер-гінеколог вищої категорії. УЗД - фахівець

Костя Анна Василівна

Костя Анна Василівна

Лікар акушер-гінеколог вищої категорії

Пурпура Роксолана Йосипівна

Пурпура Роксолана Йосипівна

Лікар акушер-гінеколог першої категорії. УЗД - фахівець.

Босяк Юлія Василівна

Босяк Юлія Василівна

Лікар акушер-гінеколог. УЗД - фахівець.

Коник Алла Петрівна

Коник Алла Петрівна

Лікар акушер-гінеколог

Зінов’єва Світлана Ігорівна

Зінов’єва Світлана Ігорівна

Лікар акушер-гінеколог. УЗД – фахівець.

Півоварова Тетяна Павлівна

Півоварова Тетяна Павлівна

Лікар акушер-гінеколог, гінеколог-естетист. УЗД – фахівець.

Криштафович Сергій Леонідович

Криштафович Сергій Леонідович

Лікар акушер- гінеколог вищої категорії. УЗД - фахівець.

Сколоздра Ростислав Любомирович

Сколоздра Ростислав Любомирович

Лікар уролог вищої категорії

Прокопів Маріанна Богданівна

Прокопів Маріанна Богданівна

Акушер-гінеколог, УЗД- фахівець.

Лисович Соломія Богданівна

Лисович Соломія Богданівна

Лікар акушер - гінеколог, УЗД фахівець.

Ковалишин Орися Анатоліївна

Ковалишин Орися Анатоліївна

Лікар-гінеколог дитячого та підліткового віку.

Левицька Ірина Мирославівна

Левицька Ірина Мирославівна

лікар дерматовенеролог, косметолог