Жити чи не жити відкритим статевим життям при лікуванні безпліддя методом запліднення ін вітро?

Жити чи не жити відкритим статевим життям при лікуванні безпліддя методом запліднення ін вітро?

Поступальний розвиток людства неможливий без винахідництва. Це найважливіший плід його творчої думки, найвища мета якого – цілковите панування розуму над матеріальеим світом, використання сил природи для людських потреб.
Нікола Тесла “Мої винаходи. Автобіографія”

Відкриття та практичне застосування допоміжних репродуктивних технологій, зокрема запліднення ін вітро (ЗІВ), стало справжнім проривом в репродуктології. Лікарі навчилися ефективно лікувати всі види безпліддя у великому віковому діапазоні – від повноліття до 50 років у жінок. Вік чоловіків взагалі необмежений, батьком при бажанні можна стати хоч в 60-70 років. Ембріологічний етап ЗІВ в останні роки вдосконалився та дозволяє отримувати ембріони високої якості. Актуальною залишається проблематика рецептивності ендометрія. Шкода, коли бластоцисти (ембріони 5-го дня розвитку), “ідеальні” за параметрами ембріологів, не імплантуються. Що вже казати про вікових пацієнток з обмеженим оваріальним резервом, коли кожен ембріон “на вагу золота”, бо отримується важкими зусиллями як пари, так і команди фахівців.

Сучасна медицина сягнула таких висот, що пошуки терапії ведуться не тільки на рівні організму та окремих органів, а задіюється й генетичний рівень. Повноцінна імплантація та нормальний розвиток плода забезпечується за рахунок рівноваги експресії різноманітних генів в ендометрії під контролем не тільки стероїдних гормонів, але й інших біологічно активних молекул, в тому числі імунних факторів. Відкриття генетиків та імунологів багато в чому є складними для сприйняття пацієнтами, тому спробуємо схематично описати суть питання.

Присутність в спермальній рідині широкого спектру імуномодулюючих молекул надає їй унікальні властивості, котрі беруть активну участь в регуляції репродуктивної функції. В ході ЗІВ у більшості випадків застосовується ІКСІ – інтрацитоплазмічне введення відібраного сперматозоїда за допомогою мікроголки. Прямого контакту жіночого репродуктивного тракту зі спермальною рідиною в даному випадку не відбувається. Однак в численних експериментах продемонстровано, що активні молекули сперми формують оптимальний імунологічний фон, необхідний для успішної імплантації та забезпечення імунної толерантності матері до в принципі чужорідних антигенів батька.

Серед різноманітних механізмів, які би пояснювали доставку компонентів спермальної рідини до ендометрію після статевого акту або аплікацій (зрошень) ключову роль відіграє система обміну між венами піхви та артеріями матки.

Спермальна рідина являє собою складний “коктейль” цитокінів, що продукується різними типами клітин чоловічої репродуктивної сфери (клітинами Лейдинга та Сертолі, тестикулярними лейкоцитами, а також клітинами простати). Основним чинником, який визначає абсолютний вміст цитокінів, є тривалість утримання.

Одним з основних факторів спермальної рідини є трансформуючий фактор росту бета-1, котрий відіграє важливу роль у формуванні імунної толерантності матері до антигенів плода. Його антагоністом виступає інтерлейкін 18 (IL-18) – протизапальний цитокін. Було встановлено,що присутність IL-18 у маткових змивах корелює зі зниженням вірогідності імплантації.

При проведенні стандартного протоколу ЗІВ з ан-ГнРГ пацієнткам в день пункції відразу після забору ооцитів вводили спермальну рідину чоловіка в об’ємі 0,5 мл в заднє склепіння піхви. З метою отримання спермальної рідини еякулят статевого партнера центрифугували при обертах 18000g протягом 10 хвилин.

У пацієнток, еякулят чоловіка яких містив низьку кількість IL-18, вірогідність настання вагітності була в 6,7 разів вищою в порівнянні з пацієнтками, в яких спермальна рідина партнерів містила високий рівень IL-18 (більше 1432,4 пг). Підвищений рівень IL-18 у спермі пов’язують з урогенітальними інфекціями та патозооспермією.

Для позитивного прогнозу щодо застосування ЗІВ+ІКСІ та аплікацій сперми в день пункції ооцитів в спермальній рідині, крім низького рівня IL-18, має бути висока концентрація трансформуючого фактора росту бета-1.

Відкрите статеве життя перед проведенням програми ЗІВ та в перитрансферний період позитивно впливає на результати лікування жіночого безпліддя. Недарма гінекологи радять парам, які планують вагітність природним способом, жити відкритим статевим життям не тільки в період овуляції, але й під час всього менструального циклу.

Автор статті Сегедій Лідія Ігорівна | 11.04.2019 | Репродуктологія
Палига Ігор Євгенович

Палига Ігор Євгенович

Директор клініки. Заслужений лікар України. Доктор медичних наук

Михайлишин Любов Олегівна

Михайлишин Любов Олегівна

Завідувач відділення. Лікар акушер-гінеколог. Лікар ультразвукової діагностики

Володько Наталія Антонівна

Володько Наталія Антонівна

Онкогінеколог. Професор кафедри онкології та медрадіології ЛНМУ ім. Д. Галицького. Лікар вищої категорії

Сегедій Лідія Ігорівна

Сегедій Лідія Ігорівна

Кандидат медичних наук. Лікар акушер-гінеколог вищої категорії. Лікар ультразвукової діагностики

Корчинська Іванна Іванівна

Корчинська Іванна Іванівна

Лікар акушер-гінеколог вищої категорії. Лікар ультразвукової діагностики

Костя Анна Василівна

Костя Анна Василівна

Лікар акушер-гінеколог вищої категорії

Пурпура Роксолана Йосипівна

Пурпура Роксолана Йосипівна

Лікар акушер-гінеколог першої категорії. Лікар з ультразвукової діагностики

Босяк Юлія Василівна

Босяк Юлія Василівна

Лікар акушер-гінеколог. Лікар з ультразвукової діагностики

Коник Алла Петрівна

Коник Алла Петрівна

Лікар акушер-гінеколог

Зінов’єва Світлана Ігорівна

Зінов’єва Світлана Ігорівна

Лікар акушер-гінеколог. Лікар з ультразвукової діагностики

Драгуш Ольга Василівна

Драгуш Ольга Василівна

Лікар ультразвукової діагностики

Півоварова Тетяна Павлівна

Півоварова Тетяна Павлівна

Лікар акушер-гінеколог, гінеколог-естетист. Лікар з ультразвукової діагностики