Вже перші гомо сапієнс стикалися з проблемою травмування на виникнення ран. В якості перев’язувальних засобів використовували все, що попадалося під руку. Здебільшого вибір залежав від регіону проживання. Наприкад, в Греції застосовували морську губку, в Римі капустяне листя, в Україні лікарські трави – листя подорожника, лопуха, м’яти, порошок з кореневища лепехи. Наші предки козаки застосовували нетрадиційні методи. Для зупинки кровотеч обмотували рани павутинням. Відкриті рани присипали сіллю або розтертою зі слиною… землею, що “забирає біль та не дає рані загноїтися”. З плином часу з’явилися тканьові пов’язки, що трохи нагадували сучасні бинти.
А чи знаєте Ви, що історія одного з найвідоміших всесвітніх брендів тісно пов`язана з перев`язувальними матеріалами? Ні? Тоді зробімо невеличкий екскурс в історію.
1876 рік – Джозеф Лістер, відомий англійський хірург, зрозумів, що інфекційні захворювання можуть провокувати бактерії з повітря операційних кімнат. Роберт Вуд Джонсон був присутнім на виступі лікаря про теорію хірургічної антисептики і згодом протягом декількох років аналізував, як можна використати на практиці ідею Лістера.
І раптом Роберта Джонсона осінило – виникла ідея нового виду перев’язувального матеріалу, який був би зручним та стерильним. Разом з братами Джеймсом та Едуардом в 1885 році вони заснували компанію “Johnson & Johnson” – те, що зараз називають модним словом “стартап”. Сьогодні корпорація відома в Україні завдяки збельшого косметичним засобам торгівельних марок “Johnson’s baby”, “pH 5,5” та жіночим засобам інтимної гігієни “CareFree” та “o.b”.
А виявляється, все починалося з хірургії…
Першою продукцією стали пластирі з медпрепаратами, змішаними з клейкою речовиною. Іноваційний вид перев’язки був виведений на ринок. Далі компанія розробила м’яку ватно-марлеву пов’язку, що активно поглинала вологу. З 1880 року розпочалося застосування асептично обробленого перев’язувального матеріалу. Проста технологія дозволила налагодити масове виробництво для забезпечення лікарень та аптек.
У 1888 році компанія публікує практичне керівництво “Сучасні методи антисептики”, яке довгі роки залишалося єдиним підручником з антисептики.
Активну участь в наукових розробках брав Фред Кілмер, науковий директор компанії. У 1890 році завдяки Кілмеру з’явився один з найпопулярніших продуктів “Johnson & Johnson” – тальк. У відповідь на скарги лікарів про те, що після використання лейкопластирів компанії пацієнти страждають від подразнення шкіри, Кілмер запропонував відправляти пацієнтам спеціальну пудру для заспокоєння шкіри. Компанія почала фасувати тальк в наборі з пластирями. З часом клієнти почали замовляти окремо присипку. Ароматизований тальк реалізовувася під маркою “Johnsons baby powder” .
У 1897 році компанія зробила ще один безцінний вклад в історію хірургії, запропонувавши удосконалену техніку стерилізації при накладанні кетгутів (шовного матеріалу, що самостійно розсмоктувався, зробленого з кишки дрібної рогатої худоби).
1920 рік. Джозефіна, дружина простого постачальника вати фірми братів Джонсон Ерла Діксона, відрізнялася справжньою невезучістю. Вона як магніт притягувала до себе опіки та порізи на кухні. Бідний чоловік замучився щодня надавати миттєву першу допомогу коханій. В результаті Ерл поклав на кухонний стіл вузьку хірургічну стрічку липкою стороною доверху, приклеїв шматочок марлі в середину, а щоб клей не висихав, прикрив стрічку тонкою тканиною. У випадку травми дружини тепер можна було швиденько зняти тканину та прикласти готову міні-пов’язку до ураженої ділянки. Джозефіна раділа, а світ отримав прототип бактерицидного пластиря Band-Aids (band-“стрічка”, aid – “допомога”).
Брати Джонсон не відразу оцінили винахід співробітника, але з часом споживачі все більше почали купувати практичну стрічку. В результаті Діксон зробив блискучу кар’єру в компанії, а Джонсони отримали колосальні прибутки.
Одночасно бактерицидний пластир вивів на ринок фармацевт Оскар Тропловіц, однак його історія не така романтична, як у подружжя Діксон. (історію Оскара читайте в наступному номері журналу – прим. ред.)
Пізніше родина Джонсон проводила політику децентралізації. Різноманітні напрямки прибуткового бізнесу ставали все більш автономними. Лінійка санітарно-гігієнічних серветок дала початок “Modest Division”. В 1941 році компанія “Ethicon Inc.” виробляла нитки для хірургічних швів і це було дуже вчасно, враховуючи війну та підвищений попит на шовний матеріал. Потім ця компанія розділилася на дві окремі: одне розгалуження займалося розробкою хірургічних інструментів, а друге – іноваційними продуктами для хірургії, обробки ран та жіночого здоров’я.
У 50-тих роках американці отримали болезаспокійливий засіб “Tylenol”, історія якого також є дуже цікавою та повчальною.
У 1974 році “Johnson & Johnson” вивели на ринок “o.b tampons”, в 1986 – гігієнічно-косметичні засоби для дітей, а в 1989 – сонцезахисні засоби.
За 10 років, з 1989 по 1999 роки, “Johnson & Johnson” “покрупнішали” на 44 компанії та продуктові лінії.
Різноманітні відкриття та розробки, високі стандарти якості та успіхи корпорації неодноразово були відзначені споживчим суспільством, зокрема в 1996 році корпорація була нагороджена Національною медаллю Сполучених Штатів за технологічні досягнення, а у 1999 році за опитуваннями громадської думки “Johnson & Johnson” зайняла перше місце у списку корпорацій з найвищою репутацією серед населення США.
