Індивідуальна історія людини починається не від народження, а від її зачаття, адже за дев`ять місяців внутрішньоутробного періоду відбуваються не тільки фундаментальні якісні та кількісні фізичні, фізіологічні зміни майбутнього новонародженого, а й інтенсивний його розвиток.
У двомісячному віці плід, маючи кілька сантиметрів, вже реагує на дотики. До третього місяця вагітності у плода вже, в основному, розвинені органи, які відповідають за сприймання різних відчуттів, та їх представленість у мозку. Удосконалення та спеціалізація цих органів продовжується до родів та після них. До кінця другого місяця вагітності з`являються смакові відчуття, незабаром розвивається нюх, слух, відчуття рівноваги. В останню чергу з`являються зорові відчуття. Наприкінці шостого місяця усі органи відчуттів більш-менш добре функціонують, здатні повідомляти плоду про те, що відбувається в оточуючому середовищі, наскільки воно сприятливе чи несприятливе. На тринадцятому-чотирнадцятому тижні вагітності добре стають вираженими рухові реакції плода на зміну емоційного стану матері.
Чути звуки плід починає приблизно наприкінці п`ятого-початку шостого місяця вагітності. При різкому звуку він здригається. Дитина у пренатальному періоді постійно чує шум току крові в черевній аорті, биття серця матері. Як відомо, щоб заспокоїти новонародженого мати бере його на руки і притискає до грудей. Експериментально доведено, що новонароджені швидко перестають плакати, коли чують звукове відтворення биття серця. Прослуховування новонародженими дітьми аудіо записів внутрішньоутробних звуків, як свідчать дослідження японських вчених, супроводжується появою на їхніх обличчях ознак позитивних емоцій. В одному з експериментів вагітним жінкам щоденно в певний час пропонували слухати спокійну тиху музику. Пізніше їхні новонароджені діти, почувши ці мелодії переставали плакати. Вперше увімкнена музика такого ефекту не мала.
Добре розвинені у плода і смакові відчуття. Щодня він випиває певну кількість навколоплідної рідини, в якій плаває. Коли до неї добавляли солодку глюкозу плід випивав більше ніж звичайно, а коли гіркий розчин – менше.
Наприкінці шостого місяця плід реагує на яскраве оранжеве світло, спрямоване на оголений живіт вагітної. Це є свідченням того, що він вже бачить. Отримання протягом пренатального періоду інформації про оточуючий світ, емоційні реакції на зміни в ньому є передумовою складної психічної діяльності майбутньої людини. Тому спосіб життя майбутніх батьків повинен ґрунтуватися на повазі до здібностей ще ненародженої дитини, які у цей період необхідно враховувати і розвивати. Бо вже в утробі матері плід здобуває досвід прийняття і любові чи відвернення і ненависті. І від того, що доводиться йому відчути, залежить його майбутнє.
Останнім часом психологи все частіше ведуть мову про необхідність внутрішньоутробного виховання плода, вдаючись до прослуховування спеціальної музики, розказування казок майбутньому немовляті.
Не менш важливий душевний спокій вагітної жінки, її спілкування з плодом. Використовуючи спеціальні відео зйомки вчені отримали різні мімічні реакції плода. Наприклад, при неприємних смакових відчуттях матері у нього виникає гримаса незадоволення. Якщо мама тривалий час не спілкується з плодом, займаючись своїми справами, і взагалі приділяє вагітності недостатньої уваги, обличчя його набуває сумного виразу. У щасливої своєю вагітністю жінки обличчя плода є спокійним і радісним. Усе це свідчить, що виховання дитини починається з відчуття дорослими себе майбутніми батьками, з усвідомлення своєї відповідальності перед нею і відповідної поведінки.
Найважчі відчуття дитини виникають у взаємодії з вічно тривожною матір`ю. Це спричинене тим, що зв`язок між мамою і дитиною надзвичайно міцний і налагоджується він саме під час вагітності. Як свідчать здобуті французькими дослідниками експериментальні дані, протягом трьох останніх місяців вагітності плід може розрізняти голоси і знає два склади, дві фрази, два запахи і два смакові відчуття. Він здатен до навчання. Причому значно краще ніж новонароджена дитина. Плід відрізняє звернену до нього мову матері від її мови зверненої до іншої людини. Наприкінці вагітності він надає перевагу легкому шуму, а не тиші. Голосам, а не шуму. Жіночим голосам, а не чоловічим.
Плід більше любить радісні звуки ніж сумні чи гнівні, що свідчить про його здатність розрізняти настрій дорослих. Любов, з якою майбутня мати виношує дитину, пов`язані з нею позитивні думки, багатство спілкування сприятливо впливають на функціонування і розвиток психіки плода. Очікуючи народження дитини, мати і батько повинні прагнути, наскільки це можливо, познайомитися з нею, впливаючи на її органи чуттів. Добре коли майбутній батько розповідає майбутньому новонародженому яка красива у нього мама, як вони чекають його появи на світ, яким його уявляють.
