Не є таємницею той факт, що після проходження хіміотерапії жінки стикаються з проблемою лікування безпліддя. Такі сучасні методи, як вітрифікація ооцитів або ембріонів, або тканини яєчника для трансплантації після одужання, активно практикуються, але є дороговартістними та не підходять для всіх пацієнтів.
Раціональним способом збереження фертильності у молодих онкохворих було би попередження руйнування та втрати ооцитів під час хіміотерапії.
Алкіруючі агенти, такі як циклофосфамід, є токсичнми для яєчників та найсильніше впливають на майбутнє безпліддя.
Ізраїльські вчені встановили, що циклофосфамід атакує яєчники , використовуючи подвійний механізм. Він є токсичним в першу чергу для клітин, що діляться та вбиває фолікули, що активно ростуть. В той самий час циклофосфамід активує “сплячі” фолікули, змушуючи їх рости та проліферувати, що також робить їх чутливими до препарату. “Сплячі” фолікули є резервом жіночої фертильності. Виявилося, що яйцеклітини під час хіміотерапії не знищуються повністю. Введення препарату запускає хвилю росту в “сплячих” фолікулах і вони гинуть, що призводить в кінцевому результаті до виснаження оваріального резерву.
Саме цей новий погляд на механізм втрати ооцитів дозволив знайти новий препарат для попередження росту “сплячих” фолікулів.
Імуномодулятор AS 101 блокує активацію та ріст “сплячих” примордіальних фолікулів, вони не проліферують одночасно та виживають протягом курсу лікування. Дослідження проводилося на мишах. Тим, кому вводили паралельно з циклофосфамідом AS 101, набагато краще себе почували та зберігали нормальну фертильність, ніж ті, що, кому вводили тільки циклофосфамід.
AS 101 був розроблений в Бар- Іланському Університеті Ізраїля, зараз триває стадія клінічних досліджень для викорстання на пацієнтках з раковими захворюваннями. Попередні дослідження показали, що даний препарат не впливає на ефективність хіміотерапії, а інколи навіть збільшує ефективність лікування.
Відкриття механізму спровокованої циклофосфамідом втрати резерву яйцеклітин є важливим проривом, який дасть можливість проводити додаткові дослідження принципово нових методів збереження фертильності у пацієнтів з онкопатологіями.
