У списку Commonwealth Fund’s international comparison reports країна займає п’яту позицію.
Згідно правил страхування, розроблених ще в 1880 році тодішнім прем`єр-міністром Пруссії Отто фон Бісмарком, кожен резидент держави зобов’язаний придбати поліс медичного страхування.
Німецька модель медицини – це модель корпоративного страхування (страхівки роботодавців).
Близько 85% населення обирають поліс однієї з 124 некомерційних страхових компаній (Krankenkassen), котрі сплачують кошти лікарям та лікарням. Компанії побудовані за галузевим принципом: фонд шахтарів, робітників транспорту, медиків і т.п. Колись вони чітко ділилися за профспілками. Зараз спостерігається їх злиття: конкретний громадянин оплачує гроші в один з фондів. Це – податок-стахувальний внесок, два в одному.
На оплату поліса йде близько 15% місячної заробітної плати, але половина цієї суми виплачується работодавцем. Особи, що заробляють більше 4350 євро на місяць, можуть придбати страхівку приватних компаній, які спеціалізуються на обслуговуванні фрілансерів та дрібних підприємців.
Малозабезпеченим громадянам страхування покриває держава. Страхування включає відвідування терапевта, вузьких спеціалістів та базові послуги стоматолога. В лікарні покриваються будь-які послуги вартістю понад 10 євро на день. Це правило не розповсюджується на приватні клініки, гомеопатію та складні стоматологічні операції.
Прогнозують, що до 2050 року 30% німецького ВВП буде витрачатися на охорону здоров’я.
Сурогатне материнство та донація ооцитів знаходяться під забороною. Лікарям та посередникам загрожує кримінальна відповідальність навіть за натяки на ці різновиди ДРТ.
