Прапори Італії та Франції дуже подібні між собою, але водночас відрізняються. Менталітет народів обох країн також багато в чому подібний, але й водночас разючо інший. Вишукана кухня є візитівками обох країн. Який француз чи італієць відмовиться від келиху доброго вина та шматка чудового сиру. Але спробуйте нагодувати француза пастою чи подайте келих граппи, а італійцеві запропонуйте французький коньяк або трюфелі, і відразу побачите відмінності. А на закріплення спробуйте в їх присутності порівняти що краще: французький знаменитий багет чи італійський не менш знаменитий чіабатта (насправді це жарт – ніколи такого не робіть – отримати “на горіхи” можна від обидвох).
Вочевидь ці всі подібності та водночас відмінності у двох сусідів відбилися і на системах охорони здоров`я цих країн.
Національна система охорони здоров’я Італії Servizio Sanitario Nazionale пропонує всім універсальну безкоштовну страхівку або за низькою ціною, що покриває переважну більшість прописаних медикаментів.
На думку незалежних експертів італійська медицина є доступною та достатньо високої якості. Хоча в деяких регіонах ситуація є гіршою, зокрема на півдні. Пацієнти скаржаться на тривале очікування візиту до вузьких спеціалістів. Громадяни Італії можуть придбати поліс ДМС, що дозволяє уникнути черги.
Національна страхова система розповсюджується на всіх громадян Євросоюзу та включає стандартні процедури, аналізи, ліки, операції, виклик швидкої допомоги, педіатрію та консультації сімейного лікаря. За даними МОЗ Італії, список лікарських засобів, що покривається страхуванням, найширший в Європі. Самостійно оплачують медикаменти лише пацієнти з несуттєвими захворюваннями.
Італія є єдиною європейською країною, де родини можуть обрати педіатра для дітей до 14 років безкоштовно.
Естети-французи мають державну систему охорони здоров’я з ринковою надбудовою. Медицина існує завдяки податкам з фонду зарплати, доходів фізичних осіб, тобто з центрального “котла”. З нього отримують кошти лікарі, але не напряму. 87% французів у доповнення до державної системи добровільно купують медичну страхівку. Фахівець виписує рахунок, який пацієнт має оплатити. Далі цей рахунок надається в державну систему на відшкодування. Наприклад, якщо француз пролікувався на 100 євро у провідного спеціаліста з Парижа, то близько 80 євро оплатить держава, а 20 євро підуть з кишені хворого. У сільській місцевості лікар не випише рахунок більший за державне відшкодування.
Пацієнти позбавлені черг, які турбують людей в інших країнах. Стаціонари поділяються на державні та приватні. Державні часто-густо не мають найсучаснішого обладнання та працюють для найбіднішої верстви населення. Якщо в пацієнта є хоча би мінімум вільних коштів, він намагається потрапити у приватний заклад.
Сурогатне материнство та донація ооцитів, як і в переважній більшості європейських країн, і в Італії і в Франції заборонені.
