Ефект «здорового користувача» притаманний використанню менопаузальної гормонотерапії (МГТ). За статистикою МГТ застосовують здоровіші жінки з більш високим рівнем інтелекту та вищим рівнем освіти. Терапія має чіткі покази та протипокази, план проведення періодичної діагностики, тому пацієнтка має бути підготовленою до прийому гормонів.
Крім того, для ефективної дії препарату необхідно модифікувати спосіб життя – відмовитися від паління та вживання алкоголю, наприклад. Часті дози алкоголю провокують збільшення частоти приливів. Максимум, що дозволяється, це бокал червоного вина. Вагу, яка зазвичай збільшується під час перименопаузи та менопаузи, потрібно коректувати, але не шляхом експрес-дієти, а запровадженням раціонального харчування з обмеженням в першу чергу цукру та простих вуглеводів на роки. Все це вимагає самодисципліни. Плюс фізична активність: пробіжки або піші прогулянки, фітнес або плавання. Кожна пацієнтка обирає на власний смак, але має бути регулярність за будь-яких погодних або життєвих умов.
Чи кожна жінка зможе так? Напевно ні, але всі зусилля організм оцінить! Жінка, яка приймає МГТ, не просто усуває приливи та виглядає краще за однолітків. Вона забезпечує собі протекцію від пізніх ускладнень клімаксу-остеопорозу, колоректального раку, серцево-судинної патології та хвороби Альцгеймера (деменції).
Про останню поговоримо докладніше. В 2015 році близько 15 млн. людей в розвинутих країнах страждало на деменцію. До 2050 року ця цифра має потроїтися! Ця патологія наразі переслідує бебі-бумерів, дві третини з яких складають жінки.
Основною рекомендацією для пацієнтів, які хочуть зберегти конгітивну функцію, має бути профілактика серцево-судинної патологі (ССП). Клініцисти добре знають: “Те, що добре для серця, добре і для головного мозку”. 50% випадків деменції пов’язані із захворюваннями серця та судин.
Чинниками ризику для розвитку ССП та хвороби Альцгеймера, крім генетичного чинника, є:
- артеріальна гіпертензія;
- атеросклероз;
- абдомінальне/вісцеральне ожиріння;
- цукровий діабет 2 типу;
- гіпергомоцистеїнемія;
- депресії.
Все перераховане провокує зміни в ендотелії кровоносних судин, в тому числі головного мозку. Щоб зрозуміти, що проблематика охоплює різні органи та системи, розглянемо жирову тканину не просто в якості зайвих кілограмів, а в якості важливого ендокринного органу.
Жирова тканина здійснює значний вплив на вуглеводний та ліпідний обмін завдяки утворенню в адипоцитах (жирових клітинах) багатьох біологічно активних речовин. У випадку ожиріння, особливо при відкладанні жиру в ділянці живота, порушується синтез адипонектину. Це важливий цитокін, що сприяє зниженню артеріального тиску та володіє антиатеросклеротичним ефектом, підвищує чутливість тканин до інсуліну та знижує серцево-судинні ризики. Вчені виявили чітку кореляцію між зниження рівня адипонектину та розвитком судинної деменції за рахунок його модулюючого впливу на сигнальну трансдукцію інсуліну в головному мозку.
У жінок в менопаузі збільшується якраз кількість абдомінального жиру, що є депо естрогенів. Таким чином жіночий організм намагається функціонувати на тлі дефіциту гормонів. Розвивається інсулінорезистентність, метаболічний синдром та діабет 2-го типу, що здійснює нейродегенеративний ефект за рахунок прискорення атрофічних змін в гіпокампі – центрі пам’яті та лімбічної системи вцілому.
Таким чином, перехідний період у жінок є критичним періодом для вжиття заходів, скерованих на зниження серцево-судинних чинників ризику порушень конгітивної функції у майбутньому.
Від 40 до 60% жінок в менопаузі відзначають зниження (погіршення) памяті, погану концентрацію, забудькуватість, поганий сон. Чи повязано це з вазомоторними симптомами чи з браком статевих гормонів?
Згідно результатів дослідження Rochester Investigationof Cognition Across Menopause (RICAM) з використанням загальноприйнятих нейропсихрологічних тестів виявлено, що під час перименопаузи конгітивна функція не змінювалася лінійно. При цьому зниження уваги, короткотермінової пам’яті, швидкості виконання завдань, пов’язаних з дрібною моторикою, виявилися найбільш вираженими в перший рік постменопаузи в порівнянні з пізнім репродуктивним періодом та пізньою стадією перехідного періоду.
Дослідження Study of Women’s Health Across the Nation (SWAN) дійшли висновку, що хоча жінки відмічали конгітивні проблеми через порушення сну, перепади настрою і т.п., ці менопаузальні симптоми не відповідають за “істинне” погіршення конгітивної функції у перехідний період.
За думкою експерта в питаннях старіння мозку професора R.D.Brinton вікно терапевтичних можливостей для менопаузальної гормональної терапії (МГТ) відкривається від перехідного періоду до ранньої постменопаузи (так зване “критичне вікно”). Це час, коли можна очікувати профілактичний ефект МГТ на конгітивну функцію за рахунок покращення нейрогенезу, попередження оксидатного стресу внаслідок дефіциту естрогенів та дисфункції естрогенових рецепторів.
Крім того, не можна забувати про роль прогестерона в якості нейростероїда, що має нейропротекторний ефект. З моменту констатації стійкої ановуляції та збільшення варіабельності циклів (до 60 днів) рівень системного прогестерону різко знижується. Цей чинник також відіграє негативний вплив на конгітивні процеси та сприяє підвищенню ризика нейродегенеративних захворювань, в тому числі деменції в майбутньому.
Статеві гормони володіють нейропротекторними властивостями. МГТ , призначена в період “критичного вікна”, понижує ризик деменції при тривалому використанні. У жінок, що приймали МГТ більше 10 років, ризик хвороби Альцгеймера знижувався на 50%.
Раніше спеціалісти говорили про безпечність прийому МГТ протягом 5 років. Виникає логічне запитання, чи варто її продовжувати далі, враховуючи нейропротекторний вплив? В рекомендаціях Міжнародної спільноти з менопаузи (International Menopause Society (IMS)) від 2016 року вказані головні принципи застосування МГТ:
- Немає жодних причин накладати жорсткі обмеження на тривалість МГТ. Якщо терапія розпочата до 60 років, пацієнтка проходить періодичні обстеження і протипоказів не виявлено, то МГТ можна продовжувати і далі.
- Продовження або відміна терапії має обговорюватися спільно жінкою та лікарем в залежності від мети терапії та об’єктивної оцінки існуючих індивідуальних переваг та ризиків.
Якщо пацієнтку і після 65 років турбують персистуючі приливи, то згідно даних Північноамериканської спільноти по менопаузі (North American Menopause Society (NAMS)) від 2015 року вона може і надалі приймати гормонотерапію, поступово знижуючи ефективну дозу до ультранизькодозованого режиму.
