Щитовидна залоза не може працювати без достатньої кількості йоду в організмі, оскільки він є невід‘ємним компонентом її гормонів.
В Україні такі норми фізіологічних потреб йоду: для дітей та підлітків- 50- 150 мкг; для дорослих чоловіків та жінок – 150-200 мкг; для вагітних жінок та у період лактації- 200-250 мкг.
Для людини природнім джерелом йоду є продукти тваринного походження ( 60%), рослинного походження (30%) , також повітря та вода.
В продуктах найбільше йоду міститься у морепродуктах ( в 1 кг морських водоростей міститься 800-1000 мкг йоду).
Овочі ( зелена цибуля, шпинат, спаржа, картопля, броколі, редиска, часник, щавель, буряк, помідори), біла риба, яйця, яловичина, фрукти ( лимони, ананаси, дині, хурма, банани, апельсини, інжир), волоські горіхи також містять багато йоду.
Дефіцит йоду під час вагітності та під час грудного вигодовування може мати наслідки як для жінки так і її дитини. В першому триместрі вагітності при дефіциті йоду підвищується ризик виникнення аномалій розвитку нервової системи ( порушення формування та дозрівання головного мозку плода), закладки органів та систем плода. В пізніх термінах вагітності є ризик народження дитини з розумовою відсталістю. Достатня кількість йоду у жінки під час вагітності забезпечує нормальне функціонування її щитовидної залози. Гормони щитовидної залози матері з самого початку вагітності приймають участь у закладці та розвитку органів та систем плода , особливо нервової, серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату. З 12-14 тиж. вагітності щитовидна залоза плода починає виробляти свої гормони, які в подальшому впливають і регулюють розвиток органів та систем. Тому важливо приймати препарати йоду з початку вагітності. Коли народжується дитина, головний мозок її продовжує розвиватись під впливом власних гормонів щитовидної залози. Основним джерелом йоду в цей час для дитини є молоко матері. Тому після пологів жінкам рекомендовано вживати препарати йоду на весь термін годування груддю. Для вирішення питання про прийом препаратів йоду під час вагітності необхідно проконсультуватись з ендокринологом.
Автор статті: Марта Фірчук
