Вульвіт – це запальний процес вульви, тобто зовнішньої частини жіночих статевих органів. Причини вульвіту можуть бути різні.
Серед факторів, що сприяють вульвіту слід назвати інфекції, алергічні реакції і травматичні ушкодження. Симптоми вульвіту, по суті, представлені почервонінням, свербежем, набряком, печінням і болючістю. Подразнення вульви може також посилюватися статевим актом і звичкою до надмірної інтимної гігієни.
Існує ряд чинників, що сприяють виникненню вульвіту:
- недотримання правил особистої гігієни (особливо, під час менструації);
- подразнення вульви речовинами, що входять до складу засобів для інтимної гігієни, а також виділеннями з піхви при інфекціях внутрішніх статевих органів, нетриманні сечі;
- механічна травма слизової в результаті статевого контакту, носіння тісної синтетичної білизни, тривале використання денних гігієнічних прокладок;
- довготривалий прийом антибіотиків;
- гормональні розлади та порушення обмінних процесів в організмі;
- безладне статеве життя без адекватної контрацепції.
Вульвіт може вражати жінок будь-якого віку. Дівчатка, що ще не досягли статевої зрілості і жінки похилого віку навіть більш схильні до розвитку патології.
Види вульвіту.
Розрізняють первинний і вторинний бактеріальний вульвіт. Первинний зазвичай розвивається на тлі травми або недотримання особистої гігієни. Найбільше до нього схильні дівчатка до статевого дозрівання, а також жінки в клімактеричному періоді. У юних пацієнток шкіра зовнішніх статевих органів тоненька, слизова вульви ніжна, місцеві захисні реакції розвинені не в повному обсязі. Зрілі жінки у клімактеричному періоді також більш схильні до травматичного впливу через гормональну дисфункцію (дефіцит естрогенів, підвищення андрогенів), що призводить до атрофії та витончення покривів вульви. У жінок репродуктивного віку переважно трапляється вторинний вульвіт, який виникає на фоні інфекції в інших органах, наприклад, матці, сечовому міхурі, піхві, нирках, мигдалинах.
Діагностика вульвіту.
Діагностика вульвіту починається з відвідування гінеколога, під час якого лікар проводить зовнішній огляд та призначає лабораторні обстеження:
- загальний аналіз сечі (виявляє запальні зміни, які у свою чергу, можуть бути як причиною, так і ускладненням вуль віту);
- мікроскопія мазка з піхви (дозволяє визначити збудника захворювання);
- бактеріологічне дослідження виділень (визначає чутливість збудника до антибіотиків;
- ПЛР-дослідження – на сьогодні є «золотим стандартом» у діагностиці вульвіту. Вона допомагає виявити бактерії, віруси, ЗПСШ, які провокують захворювання;
- кольпоскопія та вульвоскопія, під час яких верхні відділи піхви досліджують за допомогою ендоскопічних інструментів.
Лікування.
Лікування вульвіту потребує комплексного підходу, оскільки необхідно позбутися не тільки запалення зовнішніх статевих органів, а і його збудника. Терапія ґрунтується на комбінації місцевих і системних лікарських засобів. Протягом усього періоду лікування необхідно утриматися від статевого життя.
Зазвичай, якщо лікування було розпочато вчасно, вульвіт повністю виліковується та не залишає наслідків. За некваліфікованого лікування або його відсутності, захворювання може набути хронічного перебігу з частими рецидивами. У рідкісних ситуаціях після лікування ерозій та виразок спостерігається деформація геніталій, що ускладнює статеве життя жінки.
Тому вчасне звернення до спеціаліста клініки репродукції людини “Альтернатива” та індивідуальний підхід до лікування, усуне усі Ваші турботи про здоров’я та можливі ускладнення!
