Герпес. З грецької мови перекладається як “повзуча хвороба”.
Вперше герпес описав Гіпократ як захворювання, що проявляється міхурцевим висипанням на почервонілій шкірі та слизових оболонках, супроводжується підйомом температури тіла, свербіжем та болем у місці ураження.
Свого часу римський імператор Тиберій заборонив поцілунки по причині того, до вони призводили до висипу на губах.
Існує 8 видів герпесу.
1. Простий герпес 1 типу. Орофаціальний , “лабіальний” — висипання з’являються по краях губ.
2.Простий герпес 2 типу.
Генітальний герпес, викликає характерне ураження статевих органів.
3.Варіцела герпес.
Вірус вітряної віспи(або вітрянка) викликає також оперізуючий лишай (gerpes zoster).
4. Вірус Епштейна – Барр. Викликає інфекційний мононуклеоз.
5.Цитомегаловірус.
6.Вірус 6 типу.
Викликає первиний герпес новонароджених та синдром хронічної втоми (Фатіг синдром, що уражає молодих активних жінок, проявляється постіною втомою при наявності повноціного відпочинку)
7.Вірус 7 типу.
Рожевий лишай Жибера.
8.Вірус 8 типу.
Викликає саркому Капоші при імунодефіцитних станах.
Приблизно 80-90% людей на планеті інфіковані вірусом герпесу незалежно від економічного розвитку країни.
ВПГ 1 типу – приблизно 70%.
ВПГ 2 типу – приблизно 20%.
Вірус герпесу потрапляє в організм людини повітряно -крапельним або контактним шляхом (статевий контакт). Може проникати через мікротравми на слизових оболонках або дефекти шкіри, але не залишається там, а мігрує по нервових волокнах в нервові ганглії (сплетіння), де персистує (зберігається) все життя. Тип вірусу, який потрапив в організм перший, домінує над іншими типами.
Наприклад, якщо вперше проявив себе на обличчі, то генітальних проявів ніколи не буде.
Після того, як вірус потрапив в нервові ганглії, існує два варіанти перебігу подій.
1.Імунна система перебуває в належному стані і рецидивів не буде.
2.При несприятливих умовах, ослабленні організму та наявності хронічних захворювань можливі часті рецидиви.
Крім клінічних проявів – біль, свербіж, набряк, почервоніння, висипання, (які самі по собі надзвичайно неприємні) змінюється психосоматичний статус пацієнта:
- дискомфорт при спілкуванні.
- відчуття незручності в оточуючих і самого хворого.
- невпевненість в собі ,скованість.
- занижена самооцінка.
Знаючи те, що позбутися вірусу герпесу з організму неможливо, виникає питання, чи варто лікувати?
Однозначно так. Використовуючи адекватну терапію ми можемо зменшити частоту та вираженість рецидивів, знизити ризик інфікування близьких людей, покращити якість життя пацієнта.
Необхідно звернутись до фахівця, тому що самолікування місцевими засобами малоефективне – мазі не проникають в нервові ганглії, де перебуває вірус герпесу та розмножується при неблагоприємних умовах.
Має значення час початку системної терапії, вибір препарату для лікування та дотримання курсу терапії.
Відсутність шкідливих звичок та здоровий спосіб життя допомагають уникати проявів рецидивів захворювання герпесом.
