1. Неанонімне донорство (родичами або знайомими)
Згідно досліджень 2/3 європейських пар обирали “свого” донора, коли це було можливо. Основною перевагою вважається використання генетичного матеріалу, походження якого відомо. Мотивацією була також довіра до донора, можливий генетичний зв`язок між донором та реципієнтом, фізична подібність і т.п. Якщо у жінки-реціпієнта є сестра відповідного віку, з якою підтримуються добрі стосунки, то вона є найбільш логічним кандидатом в донори. Згідно бельгійських досліджень 27,7% донорів були сестрами та 35,4% знайомими дружини.
2. Анонімне донорство
Найчастіше застосовується в Україні. Анонімне донорство гарантує парі відчуття незалежності від інших (донора та його родини), захищає донора та його родину та унеможливлює будь-які відносини між донором та дитиною. Недоліком вважається неможливість проконтролювати якість генетичного матеріалу. Донор підбирається для кожної пари індивідуально, згідно особливостей фенотипу та особистих вимог пацієнтів, яким надається докладна неідентифікуюча інформація про донора. Всі ембріони, що отримуються в результаті стимуляції суперовуляції, є надбанням пацієнтів. Невикористані ембріони кріоконсервуються та можуть бути використані для наступних спроб.
- За кордоном, де існують великі черги на анонімного донора, існують ще декілька можливих програм донації:
Персоналізована анонімність – модифікація анонімного донорства. Кожна пара приводить свого донора, однак його ооцити використовуються для іншої пари, котра має надати донора для першої пари. Цей обмін здійснюється клінікою і таким чином гарантується анонімність. Неперенесені ембріони зберігаються для пари реципієнтів. Недоліком програми є необхідність самостійного пошуку донора та ознайомлення його з власною проблемою. - Поділ – поділ здійснюється між одним донором, що наймається одною парою, та трьома іншими парами в одному циклі ЕКЗ. В ході програми перша пара має право на три спроби зі свіжими ооцитами від трьох анонімних донорів.
- Залишковий принцип – пацієнтки ЕКЗ можуть бути донорами. Ця ідея забору ооцитів у пацієнтки ЕКЗ-донора для реципієнта, що підходить за фенотиповою характеристикою, використовується американськими та деякими європейськими центрами. За це реципієнт оплачує частину процедури ЕКЗ для пацієнтки-донора. Програма є недосконалою, тому що виникають питання етичного характеру (наприклад, коли реціпієнт вагітніє, а донор змушений лікуватися далі), а також в більшості випадків пацієнти не дають згоди на донацію власних ооцитів, т.я. хочуть заморозити ембріони для подальших спроб.
