Чи знали Ви, що агоністи дофаміну (бромкріптин, каберголін для лікування деяких форм безпліддя або пригнічення лактації) можуть перетворити пацієнтку на шопоголіка?! Результати клінічних досліджень показали, що застосування агоністів дофаміну в високих терапевтичних дозах в 2-3,5 разів підвищує ризик появи ігроманії, імпульсивних покупок, нав’язливої сексуальної поведінки або переїдання. Пацієнтам з хворобою Паркінсона агоністів дофаміну (перголід, праміпексол або ронінірол) призначають у досить великих дозах, тому саме в них побічні ефекти зустрічаються значно частіше. Численні дослідження встановили також, що при тривалій терапії бромкріптином, каберголіном, перголідом проходить ураження клапанів серця. Тому в ході терапії необхідно проводити ЕХО серця.
Деякі препарати можуть провокувати сомнамбулізм – розлад, при якому люди здійснюють певні дії в стані сну. Пацієнти, що приймають рецептурні снодійні (золпідем, залеплон або рамелтеон), можуть вставати серед ночі, розмовляти по телефону, їсти, навіть займатися сексом не просинаючись. Зранку вони не пам’ятають про нічні пригоди. Точна причина такої поведінки до кінця не відома. Вкрай важливо дотримуватися рекомендацій лікаря під час прийому цих препаратів та виділяти достатньо часу для сну.
Треба наголосити на наступному:
- не можна приймати снодійні за 5-6 годин до пробудження
- не можна поєднувати прийом снодійних та препаратів, що посилюють сонливість, антигістамінних засобів від алергії, наприклад
- не можна вживати алкоголь, якщо Вам потрібно прийняти снодійне
Якщо людина починає регулярно просинатися у холодному поту через нічні жахи, їй потрібно проаналізувати, чи це не корелює з прийомом нового препарату. Подібним ефектом володіють препарати для зниження потягу до паління – вареніклін (Чампікс) або бупропіон.
Результати клінічних досліджень варенікліну показали, що після 12 тижнів використання 44% пацієнтів змогли кинути палити, тому поява нічних жахів є приводом для корекції доз, а не повної відмови від застосування препарату. Не потрібно забувати, що нічні жахи є тимчасовими, а наслідки паління – захворювання серцево-судинної системи, імпотенція, рак легенів та ін. постійні.
Нічні жахи можуть з’являтися і при застосуванні цукрознижуючих препаратів – інсуліну та лікарських засобів сульфанілсечовини. Вони найчастіше спостерігаються при передозуванні, коли рівень глюкози в крові різко знижується і починає страждати головний мозок. Поява скарг на нічні жахи у хворих на цукровий діабет потребує термінової консультації лікаря та корекції схем лікування. В той самий час ендокринологи розповідають, що частина діабетиків не бажає приймати терапію для зниження рівня цукру, тому що гіперглікемія призводить до ейфорії. Не дарма багато людей так полюбляють солодке, а деякі “заїдають” свої проблеми, таким чином маскуючи депресію. Діабетики після початку терапії та нормалізації рівня цукру починають гірше себе почувати в емоційному плані, ейфорія може змінюватися депресіями, тому часто-густо паралельно з лікуванням в ендокринолога допомогу має надавати психолог.
До появи галюцинацій призводить прийом амфетамінів, естрогенів, фенотіазінів та навіть високі дози протинабрякових препаратів. Найчастішими галюцинаціями є скупчення комах або тарганів, поява звуків музики або голосу, а також кольорові спалахи світла.
Деякі препарати можуть провокувати забудькуватість або навіть амнезію ( втрату пам’яті). Подібний ефект описаний при прийомі лікарських засобів бензодіазепінового ряду, котрі використовують для ліування розладів сну, а також при прийомі статинів. Великі дози алкоголю на фоні вживання статинів здатні провокувати амнезію. Порушення пам’яті зазвичай нетривале та зникає при зменшенні дози або відміні. Однак події, що сталися під час прийому ліків, пацієнт найчастіше забуває назавжди.
Головокружіння – відчуття невпевненості при визначенні власного положення в просторі у вигляді обертання оточуючих предметів або власного тіла. Багато препаратів можуть провокувати це неприємне явище – фенобарбітал, бромкріптин, каберголін та ін. Як відомо, гентаміцин з групи антибіотиків-аміноглікозидів є ототоксичним, але він здатен провокувати не тільки глухоту, але й головокружіння. Діуретики, антигіпертензивні та протималярійні препарати, особливо в поєднанні з алкоголем, також провокують головокружіння.
Деякі лікарські засоби від гіпертонії можуть провокувати еректильну дисфункцію. До них належать неселективні бета-блокатори (пропранолол, анаприлін) та тіазидні діуретини (хлорталідон). Наукові дослідження виявили антиандрогенну дію пропранололу. Препарат знижує рівень тестостерону, підвищує рівень естрадіолу та зменшує відношення тестостерон/естрадіол. Анаприлін пригнічує також такі сексологічні показники, як лібідо ( статевий потяг), спонтанні ерекції, полюції. Тим не менше, антиандрогенна дія анаприліну не мала негативних віддалених наслідків, Контрольне дослідження через 8-10 місяців після відміни препарату показало повне відновлення андрогенної функції.
Інгібітори АФП, блокатори рецепторів ангіотензину 2 та антагоністи кальцію не впливають на статеву функцію.
Бета-блокатори, що не погіршують потенцію:
- метопролол
- бісапролол
- небіволол
Бісопролол не тільки не погіршує ерекцію, але й підвищує твердість статевого члену. Справа в тому, що бісопролол сприяє посиленню кровотоку в артерії, що наповнює кров’ю пеніс. То саме стосується небівололу.
Ризик імпотенції є нижчим для чоловіків фізично активних, без ожиріння та тих, хто не палить. Дуже важливу роль в розвитку еректильної дисфункції грають психологічні чинники та тривога. Якщо пацієнту заздалегідь розповісти про негативний вплив ліків на потенцію, то це практично завжди призводить до проблем.
Ну і всім відома історія відкриття віагри, що стала революційним проривом в сексології. Інгібітор фосфодіестерази 5 (силденафіл, торгова назва віагра) був в розробці як серцевий засіб, а став оригінальним препаратом від імпотенції.
