Якщо зробити опис “харизматична рудоволоса жінка з гарними руками піаністки“, то всі розуміють, що мова йде про Світлану Зінов`єву, не тільки спеціаліста своєї справи, але й чудову людину, котра здатна будь-кого зарядити гарним настроєм та позитивном. В даному випадку ім`я повністю відповідає сутності його власниці.
Світлана Ігорівна, з таким довгими пальцями Вам сам Бог велів бути музикантом)
Так, батьки напевно відчули мій “потенціал”(сміється), коли в 5 років відвели до музичної школи. Мені дійсно подобалося грати на фортепіано, причому особливо подобалися так звані імпровізації. Ще маленькою дівчинкою добре сприймала музику на слух і відтворювала мелодії на інструменті без нот. Пізніше кипучій енергії потрібно було дати додатковий вихід, тому паралельно займалася художною гімнастикою. Але музика в кінці кінців перемогла і моя мама була впевнена, що я стану піаністкою.
Яким чином тоді Вас “занесло” в медицину?
Це сталося цілком логічно. Тато і мама були лікарями, тому з раннього дитинства я чула вдома розмови про роботу, складні та цікаві клінічні випадки. Батьки буквально жили роботою і ми з братом також пішли цим непростим шляхом, коли прийшов час обирати спеціальність. На той час правила прийому в медінститут майже щороку змінювалися, але я знала, що перевага надається абітурієнтам зі стажем роботи. Таким чином в 14 років я стала нянею-санітаркою у дитячому садочку. Майже 2 роки декілька разів на тиждень після уроків бігала на роботу. Мені подобалося возитися з дітлахами, тому цей період згадую з великою приємністю. До речі, досвід роботи мені хоч і допоміг, але не зовсім, бо поступала до інституту двічі. Після першої невдалої спроби рік провчилася на вечірньому відділенні медучилища, зранку працювала, а в проміжках ходила по репетиторах.
Це було скоріше за усе випробовуванням для розуміння сфери діяльності…
Тепер це називається “експірієнс”) На третьому курсі обрала акушерство та гінекологію, бо жіноча сутність завжди мене цікавила. Після закінчення медуніверситету, як і багато інтернів, опинилася на лаві безробітних. Вільної посади гінеколога не було, але звільнилося 0,25 ставки спеціаліста УЗД в поліклініці від залізної дороги. Пройшла курси спеціалізації і з того часу розпочалася робота в якості спеціаліста УЗД. Через рік “знайшлося” і місце гінеколога. Так “закрутилася” діяльність по двох спеціалізаціях, чому я дуже радію, бо сучасний лікар має володіти максимальною кількістю методів діагностики та лікування. Коли почала працювати в МЦ “Богдан”, мала перевагу перед іншими акушерами-гінекологами, які скеровували на УЗД до інших спеціалістів. А я ще на зорі приватної медицини могла провести комплексний огляд в одному кабінеті!)
Доленосна зустріч з Тетяною Сергіївною Мороз дозволили поринути в глибини репродуктології і тепер, після років практики я розумію, що моя робота є дуже творчою і цікавою, що в юності я зробила абсолютно правильний вибір. В школі мені легко давалися гуманітарні науки, любила писати твори, читати, брала участь в творчих вечорах. Тепер мені легко спілкуватися з пацієнтами, висловлювати думки, виступати з докладами на публіці, писати статті. Захоплення фотографією переросло в захоплення ультразвуковою діагностикою. Я отримаю неабияке задоволення від якісного 3D,4D-зображення, коли вдається виявити патологію, не діагностовану раніше, коли вагітна жінка в зображенні малюка на моніторі впізнає риси коханого чоловіка… Лікування безпліддя , особливо важких випадків, дає неосяжний простір для творчості: до кожного випадку потрібно підійти індивідуально. Інколи просинаєшся вночі від думки, що пацієнтам варта щось додати або взагалі поміняти стратегію лікування. Це надзвичайно відповідальна справа, бо потрібно обрати оптимальний варіант і не помилитися, другої спроби часто-густо пацієнти фінансово не можуть собі дозволити.
Чи вистачає Вам часу на родину?
Хотілося би, звичайно, приділяти більше уваги дітям. Дякую мамі, яка допомагає з двійнятами Анною та Григорієм. Минулого року у них був перший ювілей — 5 років!
Мої діти — моє багатство!
