В середині 19 сторіччя в “просунутій” Європі кожна 10-та (!) породілля помирала від пологової гарячки – постійного супутника всіх лікарняних та пологових закладів. І це незважаючи на те, що пологи приймали не якісь бабки-самоучки, а дипломовані лікарі. Видатний французький хірург Альфред Вельпо гірко зауважував: ”Один штрик голки вже відкриває дорогу смерті”.
Молодий акушер віденської лікарні, угорець за національністю, Ігнац Земмельвейс задався питанням: “Чому?”. І в кінці кінців здогадався: лікарі в ті часи багато часу проводили в анатомічному театрі, підпрацьовуючи навички. Приймати пологи часто-густо прибігали, нашвидкоруч повитиравши руки кишеньковою хустинкою. Одяг лікаря взагалі не вирізняввся чистотою. Як дивно і дико це б не звучало, але в ті часи по забудненню одежі робили висновок про досвід та уміння фахівця! Спостережливий Ігнац припустив, що акушери переносять до породіль “отруту”. Він запропонував перед тим, як підійти до жінки в пологах, потримати руки в розчині хлорного вапна. Це скоротило смертність у 7 разів!
Але колеги модних ідей Земмельвейса не прийняли – сміялися в обличчя, влаштовували справжню травлю. Не переконала лікарську рафіновану спільноту навіть смерть німецького лікаря Густава Міхаеліса. Той також відкрито висміював ідеї Ігнаца, однак на відміну від інших вирішив перевірити їх на практиці. А коли смертність серед його пацієнток також зменшилася у рази, не витримав лихої долі та вчинив самогубство.
Життя бідолахи-Ігнаца також закінчилося трагічно в 47 років: спочатку його запроторили до психлікарні, а за деякий час він помер через “лікарняну хворобу”, порізавши пальця при черговій операції. За іронією долі стався сепсис, від якого вмирали породіллі до його блискучого припущення.
20 вересня 1906 року на пожертви лікарів зі всього світу видатному угорцю поставили пам’ятник, на якому написали: “Рятівник матерів”.
