Кажуть, що всі хвороби від нервів. І в цьому є велика частка правди. Сьогодні багато лікарів часто вказують на психологічні причини того або іншого захворювання. Наші проблеми, стреси, комплекси і негативні думки дійсно роблять великий вплив на роботу органів зокрема і всього організму в цілому. Вже нікого не дивує, що виразкова хвороба, деякі форми бронхіальної астми, діабету, гіпертонії, та інші хвороби мають психологічне коріння.
Так само і безпліддя може виникнути від того, що підсвідомо жінка не хоче, не готова, народити і виростити дитину. Як правило, причини лежать у особистому досвіді дитинства. Можливо, в дитинстві сталася яка-небудь травмуюча подія. Наприклад, маленька дівчинка почула, що жінка померла під час пологів, і всі причитання з приводу того, що ось коли б не дитя, то жила б собі, поживала. Або в її сім`ї прийнятий такий життєвий сценарій: з історії предків дівчина знає, що раніше у них по жіночій лінії було багато дітей, через покоління вже удвічі менше, у своєї мами вона одна, а у неї самої – безпліддя. Протягом свого життя вона весь час чує, що коли б не діти, то кар`єра б склалася, і з іншим чоловіком своє життя бабуся могла побудувати інакше і була б щаслива і багата, і мама все своє життя їй присвятила. І поступово відкладається у дівчини в голові, що дитя – це перешкода особистого життя і великі проблеми. Буває і так, що жінка відноситься до себе і до свого тіла так, що вагітність і народження дитини вона сприймає як катастрофічну загрозу своєму організму, фізичному і психічному здоров`ю. І виникає ланцюжок: вагітність – загроза організму. Іншими словами, якийсь негативний досвід, отриманий раніше, по яких-небудь причинах виявився не пережитий до кінця, психіка не змогла його прийняти, переробити і впоратися з ним, і щоб уберегти людину від ще більшої травматизації, заганяє цей досвід подалі, в підсвідомість. Але він нікуди не зник, і здалека продовжує диктувати жінці свої умови життя. Вона ж сама і не усвідомлює цього впливу і не пам`ятає вже тих давніх подій. Але психіка вже включила захисні механізми і стоїть на варті і як би запобігає, що якщо настане вагітність, то це загрожуватиме здоров`ю і, можливо, і життю. І вагітність не настає. Таким чином, психіка охороняє людину від можливої зустрічі з травмуючою подією, а ще більш з його наслідками.
Причин психологічного безпліддя безліч, стільки ж, скільки і жінок, страждаючих від нього. Вони суто індивідуальні. З`ясування їх, знаходження їх у минулому і переробка того, не пережитого негативного досвіду, може привести до того, що безпліддя пройде «саме собою». Причинами психологічного безпліддя можуть бути і насильство в дитинстві, і смерть близьких, розлучення, погані стосунки з батьками, а так само особистісні особливості жінки: підвищена тривожність, боязнь, що її не підтримають близькі, не нададуть допомога, попередній невдалий досвід вагітності, пологів. Крім того, жінка може бути цілком дорослою за віком, але абсолютно незрілою в психологічному плані, інфантильною. Інакше кажучи, вона сама ще дитя, куди їй дитину народжувати! Вона ж сама ніяк не може вирости. На сучасному світі все частіше зустрічається і інша причина психологічного безпліддя. Це бажання зробити кар`єру, відбутися в професійному плані. Тим паче, що такий шлях дуже вітається суспільством. Багато жінок вважають себе нікчемними, якщо вони не досягли кар`єрних висот нарівні з чоловіками. І ось усередині них відбувається боротьба за, як їм здається, рівноцінні цінності: і дитину пора народити, оскільки вік підійшов, але і з професійного життя піти страшно. Адже це може привести і до внутрішньої самотності, і до ізоляції від суспільства на тривалий термін, і до погіршення матеріального положення. І підсвідомо жінка не готова до зачаття. Хоча зовні є і її бажання, і зусилля. На тлі неможливості завагітніти розвивається депресія, що ще більше блокує можливість завагітніти. У нашому суспільстві все більше і частіше вагітність в 18-20 років розглядається як украй небажана. Всі батьки намагаються вберегти своїх дочок від цього, вкладаючи їм, що спочатку треба освіту отримати, нагулятися, світ пізнати, а потім вже і дітей можна народжувати. А дівчата вступають у інтимні відносини вже з 14-15 років і весь цей час їх переслідує страх завагітніти. Тобто створюється негативна установка на вагітність, і як наслідок можливість психологічного безпліддя. Часто буває особливо в молодому віці ,що дитя незаплановане, і хлопець просить зробити аборт, але ніхто навіть не усвідомлює того, що може одним незваженим вчинком зламати життя одразу трьом людям. Коли немає відповідальності за вчинки, то це на все життя, адже люди не змінюються. Їх світогляд та психіка формується з раннього дитинства і саме тоді дитині потрібно вкладати всі труднощі і перипетії життя. Тим більше, коли є кохання і людина здатна брати відповідальність на себе, то ніяка дитина не буде тягарем, яким би раннім не був вік….
Але проходить час, дівчина чи жінка виходить заміж, можливо навіть за іншого хлопця чи чоловіка йдуть роки, а дітей немає. Оточуючі починають «ненав`язливо» цікавитися: «ну коли ж, нарешті?» Жінка починає нервувати від того, що нічого не виходить. Її нервозність ще більше живить психологічне безпліддя і виникає замкнене коло. Вона починає себе накручувати: «А чому так? А чому я?». Мозок постійно працює в одному напрямку і думки постійно циркулюють навколо одного і того ж. Це призводить до депресії, до роздратованості оточуючих і звинувачень лікарів. Винні всі окрім себе самої.
До речі, жінка цілком може мати супутній виправдувальний діагноз безпліддя, який у іншої жінки може і не бути перешкодою до настання вагітності. Буває навіть так, що жінка підсвідомо вибирає собі партнера, від якого не може завагітніти. У сприятливий для зачаття період партнери починають сваритися, уникати сексу, виїжджати у відрядження, захворювати, загалом, робити все, щоб унеможливити зачаття. Чи навпаки робити це лише для того,щоб зачати дитину,а не отримати задоволення та насолодитися своєю половинкою. Подружні пари можуть як би грати в гру під назвою «безпліддя». Зовні вони роблять все можливе, щоб довгоочікувана вагітність настала, але на ділі це чомусь не зовсім видно.
Відомо немало випадків, коли і без допомоги психолога подружжя, зневірившись народити рідну дитину, усиновляють немовля, ростять його, а через якийсь час народжують свою власну дитину. Зрозумівши, швидше навіть прийнявши той факт, що дитя – це не лише позбавлення, але і щастя, тіло жінки погоджується на вагітність. Або ж, навпаки, жінка перестає нарікати на весь світ, а за допомогою психолога чи рідної людини, яка їй не дорікає, а старається допомогти, вагітніє без зайвих методів та лікування. Ми обговорювали жіноче психологічне безпліддя, але і у чоловіків воно може зустрічатися. По тих же самих причинах організм чоловіка може виробляти антитіла до власних сперматозоїдів, зменшувати їх рухливість, погіршувати якість сперми. Але повна гармонія вміння любити та йти пліч-о-пліч здолають всі перешкоди в тому числі й психологічне безпліддя.
