На шляху подолання безпліддя значних досягнень здобуто завдяки впровадженню в практику допоміжних репродуктивних технологій, зокрема запліднення in vitro та переносу ембріонів у порожнину матки – in vitro fertilization and embryo transfer (IVF&ET). Втілення в практику методів стимуляції суперовуляції значно підвищило результативність циклів IVF & ET. Застосування гормональних препаратів для стимуляції суперовуляції дає змогу отримати значну кількість яйцеклітин для запліднення їх in vitro на відміну від природних циклів. Серед декількох запліднених in vitro ембріонів можна вибрати один з найбільш ,,перспективних”. Проте бажання досягнути позитивного результату спонукає лікарів до переносу в порожнину матки двох чи більшої кількості ембріонів. Як наслідок – збільшення частоти настання багатоплідної вагітності (БВ).
БВ може виникати внаслідок реалізації двох механізмів: запліднення двох чи більше яйцеклітин, що одночасно дозріли, або внаслідок розщеплення однієї заплідненої яйцеклітини в ранньому ембріональному періоді (поліембріонія), як спонтанно, так і за умов застосування стимуляції овуляції та методу IVF & ET. У разі запліднення кількох яйцеклітин під час одного менструального циклу утворюється тип двійні, що веде до появи генетично різних індивідумів. Близнят, що утворилися з різних яйцеклітин, називають двояйцевими (багатояйцевими). В одній третій випадків механізмом утворення двійні є розщеплення однієї заплідненої яйцеклітини в ранньому ембріональному періоді (однояйцеві двійні).
Трійні можуть бути однояйцевими, різнояйцевими, можлива також поява двох однояйцевих та одного одиночного плода; чотири плоди можуть бути однояйцевими, різнояйцевими, двома двійнями, трійнею та одним одиночним плодом.
Оскільки БВ не характерна для людини як біологічного виду, багатопліддя належить до вагітності високого ступеня ризику. Адже організм жінки запрограмований, як правило, на дозрівання лише одного фолікула, відтак – одноплідну вагітність (ОВ). БВ з розвитком двох або більшої кількості плодів висуває підвищені вимоги до жіночого організму, компенсаторні можливості якого здебільшого не можуть забезпечити нормальний перебіг багатоплідної вагітності.
Порівняно з ОВ при БВ ускладнення виникають частіше, раніше, характеризуються більш тяжким та тривалим перебігом. При БВ частіше спостерігаються антенатальні втрати та несприятливий перебіг неонатального періоду у новонароджених. Близько половини дітей при БВ народжуються з масою тіла 2500 г і менше (при ОВ новонароджені з такою масою тіла становлять лише 6 %). Маса тіла новонароджених при трійні менша, ніж при двійні, ранній неонатальний період перебігає ще складніше.
Варто наголосити, що в економічно розвинутих країнах дедалі більшого поширення набуває перенос одного ембріона – single embryo transfer (SET). Адже саме в цій ситуації зводиться до мінімуму ризик настання БВ та розвитку пов’язаних з цим несприятливих перинатальних наслідків. Основною метою SET є зниження частоти БВ. Відомо, що при переносі одного ембріона вдається цього уникнути. Хоча вкрай рідко, але навіть при переносі одного ембріона можлива багатоплідна вагітність у випадку його поділу на ранніх етапах розвитку.
На жаль, в умовах сьогодення весь тягар фінансування лікування методами IVF & ET лягає на пацієнтів. Часто є можливість провести не більше 1-2 лікувальних циклів. Оскільки за даними численних досліджень відомо, що SET зменшує імовірність настання вагітності на 10-15%, порівняно з переносом 2-х ембріонів, більшість подружніх пар наполягають на переносі 2-х ембріонів. Проте, слід враховувати рекомендації лікуючого лікаря при прийнятті кінцевого рішення щодо кількості перенесених ембріонів. Адже, перш ніж рекомендувати пацієнтам кількість ембріонів для переносу в порожнину матки, варто враховувати численні фактори в кожній конкретній ситуації: вік, кількість спроб ЗІВ, перебіг та закінчення попередніх вагітностей, наявність супутньої гінекологічної чи соматичної патології та ін.
Через підвищення ризику виникнення ускладнень як для матері, так і плодів, збільшення ймовірності завершення вагітності передчасними пологами у разі БВ, не варто рекомендувати перенос 2 та більше ембріонів у таких ситуаціях, як:
- рубець на матці (після кесарського розтину, міомектомії);
- вади розвитку матки (дворога матка та ін..);
- тяжкі мутації системи гемостазу;
- невиношування вагітності (пізні викидні чи передчасні пологи при попередніх вагітностіях);
- операції на шийці матки (конізація, ампутація);
- ріст пацієнтки менше 155 см та ін..
Є ряд випадків, в яких слід рекомендувати перенос одного ембріона, адже за цих обставин не буде суттєвого зниження ймовірності настання вагітності, натомість будуть зведені практично до нуля ризики пов’язані з БВ:
- вік до 35 років;
- ембріон дуже хорошої якості;
- перша спроба ЗІВ;
- попередні вдалі спроби ЗІВ;
- програми з використанням донорських ооцитів.
З огляду на обтяжливий вплив багатопліддя на перебіг та завершення вагітності, впровадження в практику переносу одного ембріона має стати пріоритетним за умов покращення економічної ситуації в державі.
Успішний протокол лікування – це не просто позитивний тест на вагітність, це здорова доношена дитина на руках у щасливих батьків!
