Хронічний простатит – це одне із найбільш розповсюджених захворювань органів сечостатевої системи у чоловіків, яке може впливати на якість життя, а також провокувати безпліддя у шлюбі. За статистикою кожен третій чоловік має ознаки цього захворювання.
Які скарги виникають при хронічному простатиті?
- Дизуричні розлади: часті позиви до сечовипускання, випорожнення малими порціями, нічні підйоми до туалету, відчуття неповного спорожнення сечового міхура.
- Больовий синдром: тупі болі над лоном, в яєчках, в уретрі, з розповсюдженням в задній прохід та крижі.
- Сексуальні розлади: передчасне сім’явиверження, послаблення ерекції або її відсутність .
Класифікація простатиту:
Категорія І – Гострий бактеріальний простатит (1-6% від загальної кількості випадків захворювання);
Категорія ІІ – Хронічний бактеріальний простатит (5-10%);
Категорія ІІІ – Хронічний абактеріальний простатит або СХТБ (80-90%):
Категорія ІІІа – запальний СХТБ: підвищений рівень лейкоцитів в сечі, секреті простати, спермі (50-60%);
Категорія ІІІб – незапальний СХТБ: нормальний рівень лейкоцитів в сечі, секреті простати, спермі (20-30%).
Категорія ІV – Безсимптомний запальний простатит (виявляється при гістологічному дослідженні).
Причини виникнення:
Основною причиною виникнення простатиту є потрапляння інфекції в простату такими шляхами :
* Висхідний – через уретру;
* Низхідний – через потрапляння інфікованої сечі з сечового міхура;
* Гематогенний – з кров’яного русла;
* Лімфогенний – з лімфатичної системи.
Збудником захворювання зазвичай є: стафілококи, кишкова паличка, ентерокок, хламідії, мікоплазми, трихомонади, гонококи, грибкові, паразитарні та вірусні збудники.
Окрім наявності збудника, для розвитку захворювання в організмі зазвичай необхідне сприятливе середовище, таке як:
- нерегулярне статеве життя;
- шкідливі звички: алкогольна, нікотинова, наркотична залежність;
- зниження імунітету;
- наявність супутньої урологічної патології;
- хронічне перегрівання та переохолодження;
- наявність інфекції в інших органах: тонзиліт, гайморит, бронхіт, карієс;
- малоактивний , сидячий спосіб життя;
- схильність до закрепів, геморой.
Діагностика:
- Збір анамнезу та огляд пацієнта;
- Аналіз сечі, секрету простати, загальний аналіз крові;
- ПЛР діагностика збудників, бакпосів секрету простати чи еякуляту;
- УЗД простати (абдомінальне чи трансректальне ).
Лікування:
Оскільки причини і прояви захворювання бувають дуже різноманітними, то і метод лікування є сугубо індивідуальним у кожному випадку. Після проведення консультації і інтерпретації обстежень, лікар зможе сформувати необхідне вам лікування.
